маска

(від лат. maskus — маска) — 1. Термін з практичної сфери вокальної педагогіки, що означає суб’єктивне відчуття “резонування” співацького звука у верхній частині обличчя, яка може знаходитись під “маскою”. Відчуття М. виникає за наявності в спектрі співацького голосу значного рівня високої співацької форманти (ВСФ) — див. Вокально — тілесна схема (5 зона). 2. Розважальна придворна вистава в Англії XVI — XVII ст., присвячена весільним урочистостям.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

маска — ма́ска іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
маска — Машкара; (учасник маскаради) маскарадник; (облудна зовнішність) личина, о. овеча шкура; (від газів) протигаз. Словник синонімів Караванського
маска — [маска] -ские, д. і м. мас'ц'і, р. мн. -сок Орфоепічний словник української мови
маска — -и, ж. 1》 Пов'язка зі щілинами для очей, що закриває верхню частину обличчя. || Про людину в маскарадному костюмі. Маскарадна маска — заслона, що закриває обличчя у стилізованій формі людського обличчя або звіриної морди. Африканська маска. Великий тлумачний словник сучасної мови
маска — Личина, личка, машкара Словник чужослів Павло Штепа
маска — МА́СКА, и, ж. 1. Накладка для обличчя людини у вигляді звірячої морди, спотвореного людського обличчя тощо. Хор усіх звірів, яких личини (маски) знайдуться в дітей до гри. Словник української мови у 20 томах
маска — ма́ска: ◊ купи́ти з ма́ски вул. упізнати з обличчя (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
маска — ма́ска (франц. masque, з італ. maschera, від араб. масхара – насмішка) 1. Спеціальна накладка з якимсь зображенням (ліпна або мальована личина у формі людського обличчя або звірячої морди). 2. Пов’язка з шовку або картону з щілинами для очей. Словник іншомовних слів Мельничука
маска — Заслона, що закриває обличчя, у формі людського обличчя або голови тварини чи якогось чудовиська; відома з прадавніх часів як неодмінний елемент обрядовості та магії; використовувалася в античних театрах та в комедії дель арте; зараз замінюється гримом. Універсальний словник-енциклопедія
маска — зрива́ти / зірва́ти ма́ску (машкару́) з кого—чого і без додатка. Викривати кого-небудь, показуючи його справжню сутність, істинні наміри і т. ін. Фразеологічний словник української мови
маска — ЛИЧИ́НА (удавана зовнішність людини), МА́СКА чого, МАШКАРА́. Рік служби у почтах Потоцького навчив його носити личину (З. Тулуб); Він знову натягнув на обличчя маску серйозності й стривоженості і вийшов з роздягальні (В. Словник синонімів української мови
маска — Ма́ска, -ски, -сці; ма́ски, ма́сок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
маска — МА́СКА, и, ж. 1. Заслона для обличчя людини у вигляді звірячої морди, спотвореного людського обличчя тощо. Виготовили й маски… Хто козу начепив, хто цапа, хто вівцю, а я собі вибрав хрюкало — убрався в свиню (Ковінька, Кутя.. Словник української мови в 11 томах