маска

ма́ска

-и, ж.

1》 Пов'язка зі щілинами для очей, що закриває верхню частину обличчя.

|| Про людину в маскарадному костюмі.

Маскарадна маска — заслона, що закриває обличчя у стилізованій формі людського обличчя або звіриної морди. Африканська маска.

2》 Постійний персонаж італійської комедії середини 16-18 ст.

|| Зовнішній вигляд, характерні риси, властиві акторові, що зображує певний тип.

3》 чого, перен. Зовнішній вигляд, що приховує справжню сутність когось, чогось.

4》 Зліпок із гіпсу або іншого матеріалу, знятий з обличчя людини.

|| Скульптурне зображення обличчя людини або голови тварини.

5》 спец. Спеціальна заслона на обличчя для захисту від чого-небудь.

|| Марлева пов'язка на ніс і рот, що запобігає поширенню або проникненню інфекції.

|| Марлева пов'язка, яку накладають на обличчя хворого, коли застосовують наркоз.

|| Пристосування для подачі кисню під час висотних польотів, підземних робіт і т. ін. Хірургічна маска. Киснева маска.

6》 Природна або штучна заслона для прикриття військової техніки, позицій чи укріплень від супротивника. Маска для гармат.

7》 Лікарський або поживний склад, накладений на шкіру обличчя, шиї; косметична процедура, пов'язана з використанням таких складів.

8》 У вокальній педагогіці – суб'єктивне відчуття резонування співочого звука у верхній частині обличчя.

9》 Розважальна придворна вистава в Англії 16-17 ст., присвячена весільним урочистостям.

10》 У системах обробки інформації – набір символів, що використовується для контролю зберігання або вилучення певних частин іншого набору символів.

Маска переривання — маска, вміст полів якої визначає умови придушення обробки сигналів переривання, поставлених у відповідність до цих полів.

Маска умови — позиційний код у команді умовного переходу, що задає перевірку однієї або кількох умов, які визначають вибір однієї з альтернативних віток обчислювального процесу.

11》 Темна морда в собаки світлого окрасу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маска — ма́ска іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. маска — Машкара; (учасник маскаради) маскарадник; (облудна зовнішність) личина, о. овеча шкура; (від газів) протигаз. Словник синонімів Караванського
  3. маска — [маска] -ские, д. і м. мас'ц'і, р. мн. -сок Орфоепічний словник української мови
  4. маска — Личина, личка, машкара Словник чужослів Павло Штепа
  5. маска — (від лат. maskus — маска) — 1. Термін з практичної сфери вокальної педагогіки, що означає суб’єктивне відчуття “резонування” співацького звука у верхній частині обличчя, яка може знаходитись під “маскою”. Відчуття... Словник-довідник музичних термінів
  6. маска — МА́СКА, и, ж. 1. Накладка для обличчя людини у вигляді звірячої морди, спотвореного людського обличчя тощо. Хор усіх звірів, яких личини (маски) знайдуться в дітей до гри. Словник української мови у 20 томах
  7. маска — ма́ска: ◊ купи́ти з ма́ски вул. упізнати з обличчя (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. маска — ма́ска (франц. masque, з італ. maschera, від араб. масхара – насмішка) 1. Спеціальна накладка з якимсь зображенням (ліпна або мальована личина у формі людського обличчя або звірячої морди). 2. Пов’язка з шовку або картону з щілинами для очей. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. маска — Заслона, що закриває обличчя, у формі людського обличчя або голови тварини чи якогось чудовиська; відома з прадавніх часів як неодмінний елемент обрядовості та магії; використовувалася в античних театрах та в комедії дель арте; зараз замінюється гримом. Універсальний словник-енциклопедія
  10. маска — зрива́ти / зірва́ти ма́ску (машкару́) з кого—чого і без додатка. Викривати кого-небудь, показуючи його справжню сутність, істинні наміри і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  11. маска — ЛИЧИ́НА (удавана зовнішність людини), МА́СКА чого, МАШКАРА́. Рік служби у почтах Потоцького навчив його носити личину (З. Тулуб); Він знову натягнув на обличчя маску серйозності й стривоженості і вийшов з роздягальні (В. Словник синонімів української мови
  12. маска — Ма́ска, -ски, -сці; ма́ски, ма́сок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. маска — МА́СКА, и, ж. 1. Заслона для обличчя людини у вигляді звірячої морди, спотвореного людського обличчя тощо. Виготовили й маски… Хто козу начепив, хто цапа, хто вівцю, а я собі вибрав хрюкало — убрався в свиню (Ковінька, Кутя.. Словник української мови в 11 томах