маска

МА́СКА, и, ж.

1. Накладка для обличчя людини у вигляді звірячої морди, спотвореного людського обличчя тощо.

Хор усіх звірів, яких личини (маски) знайдуться в дітей до гри. Дія ведеться в лісі (Дніпрова Чайка);

Лесик по-змовницьки шепотiв менi: – Одягнемо новорiчнi маски i добряче посмикаємо Зiну за коси (В. Нестайко);

Карнавал є, відбувається з року в рік, по декілька разів, з різних приводів, з вогнями і масками, з вином і танцями! (Ю. Андрухович);

Входять кардинал Беллармін і кардинал Барберіні. Тримають перед обличчям на паличках маски вівці і голуба (В. Стус, пер. з тв. Б. Брехта);

* У порівн. Крізь причинену шибку глянуло її обличчя, .. біле, аж страшне, як маска (Леся Українка);

// іст. Накладка на обличчя під час тортур за часів інквізиції.

На обличчя Розенрохові наклали залізну маску з руркою біля рота, і один з вартівників готувався влити в ту рурку розпеченого олива (Валерій Шевчук);

// Пов'язка з щілинами для очей, що закриває верхню частину обличчя.

У глибині саду показалась постать, загорнута в біле, з обличчям, захованим під чорною маскою (М. Трублаїні);

При тьмяному світлі зірок все ж було добре видно маски, що їх наділи ці невідомі озброєні люди (А. Шиян);

Одна справа – бути засудженим, .. інша – бути цинічно викраденим якимись невідомими в масках і задушеним під час тортур (Ю. Андрухович);

Погромники в чорних масках не ризикували з'являтися на ясно освітлених, велелюдних дільницях (О. Забужко);

// Про людину в такій накладці та маскарадному костюмі.

Було багато масок, штук 200 (китайці, рицарі, араби, човен з рибаками ..) (М. Коцюбинський);

В зал увіходить пан Фінке, за яким слідує юрба масок, вдягнених зразками його продукції – шоколад в плитках, а також різноманітні шоколадні фігурки (І. Кочерга).

2. Постійний персонаж італійської комедії середини XVI–XVIII ст.

Кількість масок в комедії дель арте дуже велике, але більшість з них є спорідненими персонажами, які розрізняються тільки іменами і незначними деталями (з наук.-попул. літ.);

// Зовнішній вигляд, характерні риси, властиві акторові, що зображує певний тип.

Режисер і лицедій на сцені Ян Непомуцен-Камінський не вмів носити маски поза підмостками театру (Р. Іваничук);

Поганий той актор, який .. малює роль одною якою-небудь фарбою. Це неминуче призводить до штампа, до створення мертвої ходульної соціальної маски (з мемуарної літ.).

3. чого, перен. Зовнішній вигляд, що приховує справжню сутність когось, чогось.

Дозя недовго по смерті матері крила .. своє правдиве лице під маскою щирості, любві [любові] і вірності (І. Франко);

Очі його налиті злобою. Та коли він побачив Турбая, одразу ж натягнув на обличчя маску улесливої доброзичливості (М. Руденко);

Його безхарактерність та мізантропія насправді виявилися лише маскою, за якою ховався один з лідерів підпілля (О. Авраменко, В. Авраменко).

4. Зліпок з гіпсу або іншого матеріалу, знятий з обличчя людини (перев. померлої).

Знімати маску з померлого;

* У порівн. Бліде обличчя було застиглим, як гіпсова маска (В. Владко);

// Скульптурне зображення обличчя людини або голови тварини.

Що не дім, то зараз каріатиди, атланти, маски, генії і Бог зна що! (Леся Українка).

5. спец. Спеціальна заслона на обличчя для захисту від чого-небудь.

Один солдат не стерпів маски. Спинився, судорожно зриває протигаз (О. Довженко);

Де колись римлянин чи турок зубами скреготів, тягнучи в укріплення свою розпатлану жертву, нині медички весело перебігають між валами, крізь протигазні маски сміються очима до перехожих (О. Гончар);

Невже ж він збирається без маски і кисневого апарата сидіти під водою цілу вічність? (Ю. Бедзик);

// Марлева пов'язка на ніс і рот, що запобігає поширенню або проникненню інфекції.

Біля столу, на якому лежав прив'язаний хворий, стояли в білих масках медсестри й лікарі (П. Панч);

В білому халаті, масці, шапочці, він стоїть посеред кімнати, піднявши обидві руки в стерильних рукавичках догори (М. Дашкієв);

// Марлева пов'язка, яку накладають на обличчя хворого, коли застосовують наркоз.

Все тіло хворого було запнуте великим простирадлом .. Наркозна маска лежала знята поруч (Ю. Смолич);

Він відчув, як на нього наклали .. маску, і зрозумів, що лежить на операційному столі (М. Стельмах);

// Пристосування для подавання кисню під час висотних польотів, підземних робіт і т. ін.

Мені, нетренованому землянинові, довелось на перших порах не розлучатись з кисневою маскою (М. Білкун);

// Те саме, що космети́чна ма́ска.

Ми сиділи на своїх ліжках, стираючи з обличчя обліпихові та вівсяні маски власного виробництва (І. Роздобудько).

6. Природна або штучна заслона для прикриття військової техніки, позицій або укріплень від супротивника.

Маска для гармат.

(1) Посме́ртна ма́ска – зліпок з гіпсу або іншою матеріалу, знятий з обличчя людини після її смерті.

Учасники походу взяли з собою освячену землю, посмертну маску Тараса Шевченка та портрет поета (з газ.);

(2) Космети́чна ма́ска – Косметичні засоби, що їх накладають на обличчя для догляду за шкірою.

Косметичні маски живлять, пом'якшують і зміцнюють шкіру, знежирюють і вибілюють (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маска — ма́ска іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. маска — Машкара; (учасник маскаради) маскарадник; (облудна зовнішність) личина, о. овеча шкура; (від газів) протигаз. Словник синонімів Караванського
  3. маска — [маска] -ские, д. і м. мас'ц'і, р. мн. -сок Орфоепічний словник української мови
  4. маска — -и, ж. 1》 Пов'язка зі щілинами для очей, що закриває верхню частину обличчя. || Про людину в маскарадному костюмі. Маскарадна маска — заслона, що закриває обличчя у стилізованій формі людського обличчя або звіриної морди. Африканська маска. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. маска — Личина, личка, машкара Словник чужослів Павло Штепа
  6. маска — (від лат. maskus — маска) — 1. Термін з практичної сфери вокальної педагогіки, що означає суб’єктивне відчуття “резонування” співацького звука у верхній частині обличчя, яка може знаходитись під “маскою”. Відчуття... Словник-довідник музичних термінів
  7. маска — ма́ска: ◊ купи́ти з ма́ски вул. упізнати з обличчя (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. маска — ма́ска (франц. masque, з італ. maschera, від араб. масхара – насмішка) 1. Спеціальна накладка з якимсь зображенням (ліпна або мальована личина у формі людського обличчя або звірячої морди). 2. Пов’язка з шовку або картону з щілинами для очей. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. маска — Заслона, що закриває обличчя, у формі людського обличчя або голови тварини чи якогось чудовиська; відома з прадавніх часів як неодмінний елемент обрядовості та магії; використовувалася в античних театрах та в комедії дель арте; зараз замінюється гримом. Універсальний словник-енциклопедія
  10. маска — зрива́ти / зірва́ти ма́ску (машкару́) з кого—чого і без додатка. Викривати кого-небудь, показуючи його справжню сутність, істинні наміри і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  11. маска — ЛИЧИ́НА (удавана зовнішність людини), МА́СКА чого, МАШКАРА́. Рік служби у почтах Потоцького навчив його носити личину (З. Тулуб); Він знову натягнув на обличчя маску серйозності й стривоженості і вийшов з роздягальні (В. Словник синонімів української мови
  12. маска — Ма́ска, -ски, -сці; ма́ски, ма́сок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. маска — МА́СКА, и, ж. 1. Заслона для обличчя людини у вигляді звірячої морди, спотвореного людського обличчя тощо. Виготовили й маски… Хто козу начепив, хто цапа, хто вівцю, а я собі вибрав хрюкало — убрався в свиню (Ковінька, Кутя.. Словник української мови в 11 томах