навичка

Психічне новоутворення, яке забезпечує індивіду спроможність автоматичного виконання дій. Залежно від характеру розрізнюють рухові, мисленневі, мовленнєві, інтелектуальні, сенсорні,перцептивні тощо Н. В музичній діяльності необхідні вокальні, диригентські, ігрові та інші Н., які формуються шляхом цілеспрямованих систематичних вправлянь.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

навичка — на́вичка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
навичка — Звичка; (уміння) сов. навик. Словник синонімів Караванського
навичка — див. звичай Словник синонімів Вусика
навичка — -и, ж. Схильність чи потреба діяти, вести себе певним чином; звичка. || Уміння, набуте вправами, досвідом; навик. || Вміння вирішувати той чи інший вид завдання, доведене до автоматизму. Великий тлумачний словник сучасної мови
навичка — НА́ВИЧКА, и, ж. Схильність або потреба діяти, поводити себе певним чином; звичка. Мав [Гриць] навичку щонеділі впитися (Л. Мартович)... Словник української мови у 20 томах
навичка — Автоматична, звільнена від свідомого контролю складова поведінки (діяльність, спосіб реагування), формується у процесі багаторазового повторювання; в бігевіористських теоріях поведінки — вироблений (завчений) зв'язок збудника і реакції. Універсальний словник-енциклопедія
навичка — ДО́СВІД (сукупність знань, умінь, здобутих у житті, на практиці), НА́ВИЧКА, НА́ВИКИ (НА́ВИК рідше), ПРА́КТИКА, ШКО́ЛА часто зі сл. життя, життєва; МУ́ДРІСТЬ (МУ́ДРОЩІ) (глибокі знання, розуміння життя, здатність до узагальнення). Словник синонімів української мови
навичка — На́вичка, -чки, -чці; -вички, -вичок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
навичка — НА́ВИЧКА, и, ж. Схильність чи потреба діяти, вести себе певним чином; звичка. Мав [Гриць] навичку щонеділі впитися (Март., Тв., 1954, 58); Початкуючі диригенти вправляються в тактуванні перед дзеркалом... Словник української мови в 11 томах
навичка — Навичка, -ки ж. Привычка; навыкъ. Словник української мови Грінченка