1. Словник української мови у 20 томах

навичка

НА́ВИЧКА, и, ж.

Схильність або потреба діяти, поводити себе певним чином; звичка.

Мав [Гриць] навичку щонеділі впитися (Л. Мартович);

У традиційних способах і засобах мисливства бачимо докладну обізнаність горян із властивими різним звірам і птахам особливостями, характерними навичками і повадками (з наук.-попул. літ.);

// Уміння, набуте досвідом, вправами; навик.

Коли знайомився з класом, виголосив невеличку промову про значення трудових навичок (Г. Усач);

Режисер звикає до своєї сцени. Але вiн повинен боятися, щоб професiональнi навички не переросли у байдужiсть (Ю. Мушкетик);

Приїхавши в Київ, він використав ті ж таки мисливські навички (Валерій Шевчук);

Олег не думав, що навички колишнього прикордонника зовсім призабулися (А. Кокотюха).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навичка — на́вичка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. навичка — Звичка; (уміння) сов. навик. Словник синонімів Караванського
  3. навичка — див. звичай Словник синонімів Вусика
  4. навичка — -и, ж. Схильність чи потреба діяти, вести себе певним чином; звичка. || Уміння, набуте вправами, досвідом; навик. || Вміння вирішувати той чи інший вид завдання, доведене до автоматизму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. навичка — Психічне новоутворення, яке забезпечує індивіду спроможність автоматичного виконання дій. Залежно від характеру розрізнюють рухові, мисленневі, мовленнєві, інтелектуальні, сенсорні,перцептивні тощо... Словник-довідник музичних термінів
  6. навичка — Автоматична, звільнена від свідомого контролю складова поведінки (діяльність, спосіб реагування), формується у процесі багаторазового повторювання; в бігевіористських теоріях поведінки — вироблений (завчений) зв'язок збудника і реакції. Універсальний словник-енциклопедія
  7. навичка — ДО́СВІД (сукупність знань, умінь, здобутих у житті, на практиці), НА́ВИЧКА, НА́ВИКИ (НА́ВИК рідше), ПРА́КТИКА, ШКО́ЛА часто зі сл. життя, життєва; МУ́ДРІСТЬ (МУ́ДРОЩІ) (глибокі знання, розуміння життя, здатність до узагальнення). Словник синонімів української мови
  8. навичка — На́вичка, -чки, -чці; -вички, -вичок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. навичка — НА́ВИЧКА, и, ж. Схильність чи потреба діяти, вести себе певним чином; звичка. Мав [Гриць] навичку щонеділі впитися (Март., Тв., 1954, 58); Початкуючі диригенти вправляються в тактуванні перед дзеркалом... Словник української мови в 11 томах
  10. навичка — Навичка, -ки ж. Привычка; навыкъ. Словник української мови Грінченка