навичка

ДО́СВІД (сукупність знань, умінь, здобутих у житті, на практиці), НА́ВИЧКА, НА́ВИКИ (НА́ВИК рідше), ПРА́КТИКА, ШКО́ЛА часто зі сл. життя, життєва; МУ́ДРІСТЬ (МУ́ДРОЩІ) (глибокі знання, розуміння життя, здатність до узагальнення). Перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом (прислів'я); Ліні без навички трудно було розібратися в цьому хаосі (О. Гончар); Віртуозно працював Руслан Скоробогатов. Йому знадобилися спортивні навики — точність рухів, витримка, витривалість (Л. Дмитерко); Я не збираюся, пишучи мемуари, коритися практиці писання романів (Ю. Яновський); Яку обрати професію, кому довірити свої молодечі інтимні почуття — цьому навчає лише багатюща життєва школа (І. Ле); Усе життя я доростати буду До мудрості твоєї (батька) й доброти, До висоти твого важкого труду (Д. Павличко).

ЗВИ́ЧКА (певний спосіб дії, життя, манера поведінки і т. ін., що стали звичними, постійними для кого-небудь), ЗВИ́ЧАЙ рідше, ВДА́ЧА, МО́ДА, ПРИВИ́ЧКА розм., НА́ВИЧКА розм., ПОВА́ДКА розм., ЗАВИ́ЧКА діал., ЗВИЧА́ЙКА діал. Довголітня самотність виробила в Клавди звичку розмовляти сама з собою (Ірина Вільде); На цій отомані спав.. панотець по обіді. Мав звичай лягати з чобітьми (Лесь Мартович); Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми; вона, ця власть карати й милувати, влила ще в душу його предків краплю отрути (Г. Хоткевич); Любили (солдати) князя й за те, що він приніс у Другу армію суворовські навички і погляди (П. Кочура); — То в неї тільки повадка така — сльозами доймати (Панас Мирний); Ганна ніяк не могла погодитися з деякою Гордієвою завичкою поводитися з нею (Б. Грінченко); — Поставте статуетку! Що за міщанська звичайка, вічно крутить щось в руках? (Леся Українка).