пружина

Значення в інших словниках

1. пружина — пружи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. пружина — -и, ж. 1》 Гнучка, пругка металева (перев. зі сталі) смужка або спіраль, яка протидіє тискові і часто використовується як деталь механізму. 2》 перен. Рушійна сила, причина чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пружина — Спружня Словник чужослів Павло Штепа
4. пружина — ПРУЖИ́НА, и, ж. 1. Гнучка, пругка металева (перев. із сталі) смужка або спіраль, яка протидіє тискові (розтягу) і часто використовується як деталь механізму. [Петро:] Хіба взяти рушницю, надушити пружину і – прощай навіки думки, лихі надії!.. Словник української мови у 20 томах
5. пружина — Пружний з'єднувач, форма якого забезпечує значну деформацію під дією відносно невел. навантажень; розрізняють плоскі (пластинчасті, стрічкові) та об'ємні (ґвинтові) п. Універсальний словник-енциклопедія
6. пружина — як (мов, ні́би і т. ін.) на пружи́нах (на пружи́ні). 1. Легко, швидко. Самієв, підскочивши, як на пружинах, енергійно махнув кулачком офіцерам-артилеристам: давай (О. Гончар); Ще раз крутнувшись перед дзеркалом, він, мов на пружинах, вийшов з хати (М. Фразеологічний словник української мови
7. пружина — ПРИЧИ́НА (явище, яке зумовлює чи породжує інше явище; протил. наслідок), МОТИ́В, ПРИ́КЛЮЧКА розм., ПО́ШТОВХ розм., ПРУЖИ́НА розм., ПІДКЛА́ДКА розм., ПРИТИ́ЧИНА заст., розм., ПО́БИТ заст., розм., ПРИЧИ́НОК діал., ПРИТО́КА діал., ОСНО́ВА заст. Словник синонімів української мови
8. пружина — Пружи́на і спружи́на, -ни; -жи́ни, -жи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. пружина — Пружина, -ни ж. 1) Пружина. Левиц. Пов. 118. Шух. І. 291. 2) Гибкій шестъ, прикрѣпляемый надъ станкомъ, служащимъ для обточки ступицъ. Сумск. у. Вас. 147. Словник української мови Грінченка