путь

Значення в інших словниках

1. путь — путь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. путь — Шлях, дорога, поет. путь-дорога; (світил) орбіта; ФР. відстань; (куди) напрям, маршрут, курс; (далека) подорож; (терниста) поле <�діяльности>. Словник синонімів Караванського
3. путь — див. дорога Словник синонімів Вусика
4. путь — -і, ж., заст. ч. 1》 Смуга землі, призначена для ходіння, їзди; шлях, дорога. || Місце, лінія у просторі, де що-небудь пересувається. Повітряні путі. || перев. мн. Залізнична або трамвайна колія, рейки. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. путь — ПУТЬ¹, і́, ж., заст. ч. 1. Смуга землі, призначена для ходіння, їзди; шлях, дорога. – Про земські, бач, Діла зібрались [пани] рахувати: Мости де ставить, путь вести (Панас Мирний); Чорний ворон сидить на могилі, де до міста наїжджена путь (В. Словник української мови у 20 томах
6. путь — верста́ти доро́гу (шлях, путь). Прямувати, іти куди-небудь. — Куди верстаєте дорогу? — вклонилася до них (чумаків) і Явдоха (О. Ільченко); Йди направо, я наліво шлях верстатиму в тумані (І. Франко); — Буду в руки златоглави, Китайки хапати, .. Фразеологічний словник української мови
7. путь — ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТ заст.; ШОСЕ́, СОШЕ́ розм., СОША́ розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬ рідше (яка з'єднує великі міста, важливі центри)... Словник синонімів української мови
8. путь — Путь, -ті́, -ті́, пу́ттю; путі́, -те́й (ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. путь — Путь, -ті I ж. Путь. Благослови, тату, в божу путь пойти. Маркев. 120. Вона в велику путь задумала, — т.-е. умираетъ. Г. Барв. 524. Щоб твоя путь погибла! (брань). Словник української мови Грінченка