путь

ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТ заст.; ШОСЕ́, СОШЕ́ розм., СОША́ розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬ рідше (яка з'єднує великі міста, важливі центри); АВТОСТРА́ДА (для масового автомобільного руху); ГОСТИ́НЕЦЬ розм. (перев. велика, бита); ПУТІ́ВЕЦЬ (перев. польова); МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ) розм. (кружна, обхідна); ПРОСТЕ́ЦЬ розм. (пряма); КА́М'ЯНКА діал. (брукована). Коли я.. за столом працюю, то мені здається, що переді мною дорога лежить, що вона чекає на мене. Десь гостинець чекає, а десь важкий-преважкий шлях (С. Пушик); Знаєм, знаємо дорогу, Давню биту путь, Як до двору, до простору й коники іржуть (А. Малишко); Бічною польовою доріжкою скаче до стовпового тракту вершник (О. Левада); Попереду гарне соше, але вузьке (Ю. Яновський); Їдеться не сумно, бо обабіч соші озимина зеленіє (Остап Вишня); Поїхав (Степан) не по трасі, а звернув на коротшу дорогу (Є. Гуцало); Сашко повернув з магістралі на ґрунтову дорогу, що вела до рідного села (І. Рябокляч); Подорожні звернули з гостинця і вийшли на вузеньку, досить добре убиту гірську стежку (І. Франко); Видолинками та крутоярами Данило вибрався на зарослий зіллям путівець (М. Стельмах); Повертаючись додому, ми заблудилися: поїхали манівцями (О. Ковінька); Ти пійдеш да доріжкою, а я піду манівцем (пісня); Бійці ходять, обираючи небезпечний простець (І. Ле); Кам'янкою їхати (Словник Б. Грінченка).

ДОРО́ГА (напрям чиєїсь діяльності, життєві обставини), ШЛЯХ, ПУТЬ, СТЕ́ЖКА розм., СТЕЖИ́НА розм. рідше, СТЕЗЯ́ книжн., ТРОПА́ поет.; МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ рідше) розм. (діяльність або розвиток, спрямовані в обхід чого-небудь). Де ж той хліб для чиновного сина? Одна до нього дорога — служба (Панас Мирний); Я міг би написати цілу повість життя, але цей шлях дуже далеко завів би (М. Коцюбинський); — Можна надіятись, що вилюдніє (Порфир), обере чесну трудову путь (О. Гончар); — Як він? — запитав Яремчук Явдоху, очима вказуючи на Стецька. — Дякувати добрим людям, на правильну стежку стає (І. Цюпа); Сам Мальований не дуже рвався на скелясті стежини науки — його з усіх сил пхали туди батьки (А. Хижняк); — Думаєте в аспірантуру?.. Наука нам зараз в такій пригоді стане, як ніколи. А чому, дозволю собі вас спитати, обрали собі ви таку тернисту стезю? (Н. Рибак); Я певен, що талановиті й чесні молоді літератори.. знайдуть вірну тропу в своїй роботі (М. Рильський); (Сокіл:) Мені хотілося б, щоб ти зрозумів усе, був справжнім другом, щоб ішов широкою дорогою, а не манівцями (М. Зарудний); Був ти воїном, був ти вітчизни бійцем, І нема на тобі ні краплини Того зла, що людину веде манівцем (Л. Первомайський).

НА́ПРЯМ (лінія руху кого-, чого-небудь), НА́ПРЯМОК, КЕРУ́НОК рідше; КУРС (лінія руху судна, літака тощо); МАРШРУ́Т (наперед визначений шлях їзди, проходження тощо); ШЛЯХ, ДОРО́ГА, ПУТЬ заст., поет. (напрям руху в який-небудь бік, до певного місця). На четвертий день вітер змінив напрям (З. Тулуб); Один з танків бере напрямок сюди, важко перевалюючись по нерівностях (О. Гончар); Морем пливла навантажена шхуна і тримала курс на захід (Ю. Яновський); На ранок загони, кожен своїм маршрутом, дісталися до невеличкого хутора Майбутнього (М. Шеремет); Шлях у місто мені вже знайомий був, — кілька раз з дядьком та з дядиною їздили у ярмарок: нічого було питати дорогу (Панас Мирний); На піску Калуги Для мандрівок зоряних путі Креслив, повний мудрої напруги, Ціолковський в віщій глухоті!.. (М. Рильський).

ПО́ДОРОЖ (ПО́ДОРІЖ рідше) (пересування пішки або за допомогою транспортних засобів по місцях, віддалених від чийогось постійного місця проживання), ПОДОРОЖУВА́ННЯ, МАНДРІ́ВКА, МА́НДРИ розм., МАНДРІ́ВОЧКА пестл. розм., ВОЯ́Ж заст., ірон., жарт., ПОДОРІ́ЖЖЯ діал., ВАНДРІ́ВКА діал.; ПУТЬ (процес такого пересування); ПОХІ́Д (перев. піша подорож); ПОЇ́ЗДКА (подорож верхи або на якомусь транспорті); ЕКСПЕДИ́ЦІЯ (із спеціальною метою, спеціальним завданням); ПРОГУ́ЛЯНКА розм. (легка, приємна). Я вже писав, що дуже задоволений з подорожі по морю (М. Коцюбинський); Бертьє, вітаючи полковника з щасливим подорожуванням, без слів зрозумів, що Фав'є нічого втішного не привіз імператорові з Іспанії (П. Кочура); — Коли вас цікавлять, наприклад, мандрівки по морях земної кулі або ботаніка чи географія, — корабельна бібліотека до ваших послуг (З. Тулуб); Ми юними тоді були, дороги кликали нас в мандри... (Д. Луценко); Молодому козакові Мандрівочка пахне (пісня); З благословіння свого начальства Діденко зразу ж подався у багатообіцяючий вояж (з газети); Подоріжжя Колумба, Васко да Гама, Амеріго Веспуччі привчили людей до віри в реальність усяких новознайдених предивних заморських країн (Леся Українка); Розвидало ся, віконце побіліло, як Федір вернувся з далекої вандрівки (В. Стефаник); І знов у путь, далеку путь! О нескінченні ті дороги, Вони прослались і мені, І я крізь хащі, перелоги Лечу на батьківськім коні... (М. Нагнибіда); Ходили вони навіть у нічні походи, на розшуки скарбів (О. Гончар); Люди приїздили сюди з різних мотивів. Більшість, особливо молодь, вбачала в поїздці до Морниці веселу розвагу (Ірина Вільде); Хоч як поспішав Бутаков з роботою, він бачив, що раніше, ніж до Нового року, матеріали його експедиції не потраплять до столиці (З. Тулуб); Діти прирадили власне цього дня зробити собі спільну прогулянку на Пелчинські "гори" (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. путь — путь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. путь — Шлях, дорога, поет. путь-дорога; (світил) орбіта; ФР. відстань; (куди) напрям, маршрут, курс; (далека) подорож; (терниста) поле <�діяльности>. Словник синонімів Караванського
  3. путь — див. дорога Словник синонімів Вусика
  4. путь — -і, ж., заст. ч. 1》 Смуга землі, призначена для ходіння, їзди; шлях, дорога. || Місце, лінія у просторі, де що-небудь пересувається. Повітряні путі. || перев. мн. Залізнична або трамвайна колія, рейки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. путь — Основний голос (мелодія) в давньоруському церковному багатоголоссі. Виконавці П. звались путниками. Словник-довідник музичних термінів
  6. путь — ПУТЬ¹, і́, ж., заст. ч. 1. Смуга землі, призначена для ходіння, їзди; шлях, дорога. – Про земські, бач, Діла зібрались [пани] рахувати: Мости де ставить, путь вести (Панас Мирний); Чорний ворон сидить на могилі, де до міста наїжджена путь (В. Словник української мови у 20 томах
  7. путь — верста́ти доро́гу (шлях, путь). Прямувати, іти куди-небудь. — Куди верстаєте дорогу? — вклонилася до них (чумаків) і Явдоха (О. Ільченко); Йди направо, я наліво шлях верстатиму в тумані (І. Франко); — Буду в руки златоглави, Китайки хапати, .. Фразеологічний словник української мови
  8. путь — Путь, -ті́, -ті́, пу́ттю; путі́, -те́й (ж. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. путь — Путь, -ті I ж. Путь. Благослови, тату, в божу путь пойти. Маркев. 120. Вона в велику путь задумала, — т.-е. умираетъ. Г. Барв. 524. Щоб твоя путь погибла! (брань). Словник української мови Грінченка