путь

ПУТЬ¹, і́, ж., заст. ч.

1. Смуга землі, призначена для ходіння, їзди; шлях, дорога.

– Про земські, бач, Діла зібрались [пани] рахувати: Мости де ставить, путь вести (Панас Мирний);

Чорний ворон сидить на могилі, де до міста наїжджена путь (В. Сосюра);

* Образно. Ще хвилина, і місяць урочисто випливе з моря і простеле до самого берега широку, прозору путь (Леся Українка);

Світ увесь час хилитається між плюсом і мінусом, і нуль – це тільки одна мить синтезу, одна маленька точка, на якій випадково перетинаються путі світу (М. Івченко);

// Лінія, траекторія у просторі, по якій що-небудь пересувається.

Оповідає [пісня] про путь місяцеву .. І через що зимове поспішає до хвиль Океану Сонце (М. Зеров);

Воли собі ступають, земля ходить круг сонця, планети творять свою путь, а чоловік лежить на возі і їде (В. Винниченко);

Місяць стояв над гігантським дубом і байдуже продовжував свою гігантську путь (М. Хвильовий);

Повітряні путі;

// розм., рідко. Те саме, що ко́лія 2.

На повороті почули останню міську пісню: трамвайна путь розлетілася в яри й раптом плавко спланувала півколом назад (М. Хвильовий);

Є такі машиністи .. Скільки їх загинуло на своєму високому посту, скільки врятували вони чужого .. життя на важких путях-коліях своєї залізничної держави! (О. Довженко).

2. Місце, яким можна пройти, проїхати, по якому хто-небудь іде, їде, щось пересувається; дорога, шлях.

– Гори, проклята зірко! на сто миль Марії й синові освічуй путь собою (Леся Українка);

Я зарубками на деревах Безстрашну путь свою значив (М. Рильський);

Міліціонер спиняє Рух машин – дає їм [дітям] путь (І. Нехода);

* Образно. Із школи Путем терновим розійшлись Обидва. Божії глаголи, Святую правду на землі І прорекли, і розп'ялись За воленьку, святую волю! (Т. Шевченко);

// Відстань, яку хто-небудь пройшов, проїхав або яку треба пройти, проїхати комусь.

Я йду без жалю – так було треба. Яка прекрасна моя дорога... остання коротка путь... (М. Коцюбинський);

Всю уже путь ми на полі пройшли скаковому, – Коням з гарячої шиї пора хомути поздіймати (М. Зеров);

До радгоспу звідси далеко, лежить туди курявна степова дорога, але Тоня, щоб скоротити свою путь, вирішує брести через лиман навпростець (О. Гончар);

// перен. Доступ до кого-, чого-небудь, можливість досягти чогось.

3. Напрямок руху куди-небудь, до певного місця, звідкілясь.

Ввесь флот неначе поспішивсь; Мавки бо стали човни пхати, Путем найлуччим [найкращим] направляти (І. Котляревський);

[Роман:] Були б виїхали назустріч, та не знали, звідки твоя путь, з якої сторони (М. Куліш);

У глибину лісів пахучу лежить бійців печальна путь (В. Сосюра);

// Заздалегідь накреслений, визначений напрямок руху; маршрут, курс.

– Це авто спеціально для чужинців, що оглядають околиці. Путь його – невеличке місто Павіа, де є старовинна церква (Ю. Яновський);

На піску Калуги Для мандрівок зоряних путі Креслив, повний мудрої напруги, Ціолковський в віщій глухоті!.. (М. Рильський);

// перен. Спосіб здійснення чого-небудь.

Яким мечем махає, такою путтю й погибає (Номис);

// перен. Напрямок діяльності, розвитку кого-, чого-небудь.

Я знаю, яка тяжка й терниста путь українського літератора (Леся Українка);

Я жив тепер у Києві, передо мною були інші об'єкти спостереження, тягло вже до ширших полотен, я став вибиватися на власну творчу путь, звільняючись від впливів Васильченка й Винниченука, помножених на російського Достоєвського (Б. Антоненко-Давидович);

Шановні земляки! За зле ви не візьмете, Коли в дискусіях, що їх ми почали І путь належну їм промовами дали, Свої я висловлю окремі міркування (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

4. Процес пересування пішки, верхи або за допомогою транспортних засобів; подорож.

Із хмари місяць показався, І од землі туман піднявся, Все віщовало [віщувало] добрий путь (І. Котляревський);

В подорож я до Афін, до учених Афін вирушаю, Хай від любові та путь визволить душу мою (М. Зеров);

Поклавши підборіддя на рушницю, Успенський лежав ницьма на зеленому горбі, згадував тридцятиденну путь від Одеси до Житомира (П. Панч);

– Прощай, Сестро, – промовив Данило Ковач. – Щаслива тобі путь. Юлино. – Прощай, Даниле (С. Скляренко);

Побажав [співець] щасливої путі Боянові у краю Яр-Дива (О. Бердник);

Зимова путь її страшить (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).

5. заст. Пуття.

Далі, як і Ївга підросла, та побачила [Горпина], що з неї великий і добрий путь буде, то й її стала порядку вчити (Г. Квітка-Основ'яненко).

Вируша́ти (руша́ти, пуска́тися і т. ін.) / ви́рушити (ру́шити, пусти́тися і т. ін.) у путь (у доро́гу) див. вируша́ти;

Збира́ти (виряджа́ти) / зібра́ти (ви́рядити) в путь (в доро́гу) див. збира́ти;

На путь пра́ведну (пра́ведних) поверну́ти див. поверта́ти¹;

Спрямо́вувати / спрямува́ти [свої́] кро́ки ([свою́] путь) див. спрямо́вувати.

◇ Бода́й путь-доро́ги не ста́ло див. става́ти;

Виво́дити / ви́вести на путь пра́ведну (рідше на ві́рний шлях) див. виво́дити¹;

Ви́рушити в оста́нню путь див. вируша́ти;

Відхо́дити (ла́годитися) / відійти́ на (в) Бо́жу (оста́нню) путь (доро́гу) див. відхо́дити;

Доро́га (путь) ляга́є / лягла́ див. доро́га;

Збива́ти / зби́ти з путі́ і́стини (і́стинної, Госпо́дньої і т. ін.) див. збива́ти;

Збива́тися / зби́тися з доро́ги (з путі́, зі шля́ху, з пуття́ і т. ін.) див. збива́тися;

Змили́ти шлях (сте́жку, путь і т. ін.) див. зми́лювати²;

Іти́ в дале́ку доро́гу (путь) див. іти́;

(1) Направля́ти на путь і́стини (д) див. наставля́ти²; На путі́ стоя́ти / става́ти див. стоя́ти;

Наставля́ти (направля́ти, напу́чувати, спрямо́вувати і т. ін.) / наста́вити (напра́вити, напути́ти, спрямува́ти і т. ін.) на до́бру (пра́ведну, ві́рну і т. ін.) доро́гу (сте́жку, путь) (на до́брий (пра́ведний, ві́рний і т. ін.) шлях) див. наставля́ти²;

Поверну́ти / рідко поверта́ти на путь пра́ведних див. поверта́ти¹;

Пра́вити путь див. пра́вити¹;

Проводжа́ти (прово́дити) / провести́ в оста́нню путь (доро́гу) див. прово́дити;

Проклада́ти (пробива́ти) / прокла́сти (проби́ти) [собі́] шлях (шляхи́, доро́гу, сте́жку, путь) див. проклада́ти;

(2) Простува́ти путь (д) див. верста́ти.

ПУТЬ², ПУТЬ-ПУ́ТЬ, ПУТЬ-ПУТЬ-ПУ́ТЬ, виг.

Уживається для кликання каченят.

Він [Покровський піп] стояв на ґанку..., сипав курам пшеницю з коряка і рокотав басом: – Ціпоньки-ціпоньки, путь- путь-путь... (Григорій Тютюнник).