1. Словник-довідник музичних термінів

смичок

(від старосл. смикати) — пристрій для звуковидобуванняна струнних інструментах, тонка вигнута дерев’яна тростина з натягненим пучком волосся. Класичну конструкцію скрипкового С. запропонував Ф.Турт-молодший наприкінці XVIII ст. С. складається з круглої або восьмикутної тростини, слідка, головки — есика з пазом, виготовленої з фернамбукової деревини, яка поєднує легкість та міцність; колодочки з кільцем; смичкового гвинта з гайкою; клинців для фіксації пучка тонкого і круглого переважно білого кінського волосу в головці та колодочці; тростину біля колодочки обмотують срібною канітеллю. С. для альта, віолончелі, контрабаса відрізняються від скрипкового конструкцією, розміром та способом тримання. Натираючи С. каніфоллю, виконавець може видобувати звук на струнних смичкових інструментах.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смичок — смичо́к 1 іменник чоловічого роду паличка для гри на музичних інструментах смичо́к 2 іменник чоловічого роду смик Орфографічний словник української мови
  2. смичок — I -чка, ч. Дерев'яна паличка з натягнутим уздовж пучком кінського волосу; служить для видобування звуку на струнних музичних інструментах. II -чка, ч. Те саме, що смик II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. смичок — моск. лучок смик, лучка Словник чужослів Павло Штепа
  4. смичок — СМИЧО́К¹, чка́, ч. Дерев'яна паличка з натягнутим уподовж пучком кінського волосу, яка служить для видобування звуку на струнних музичних інструментах. Словник української мови у 20 томах
  5. смичок — сми́чок → смича Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. смичок — (-чка) ч.; мол.; жарт. Чоловічий статевий орган. Словник жарґонної лексики української мови
  7. смичок — СМИЧО́К, СМИК, ЛУЧО́К заст. Повести смичком по струнах. Словник синонімів української мови
  8. смичок — Смичо́к, -чка́, на -чку́; -чки́, -чкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. смичок — СМИЧО́К¹, чка́, ч. Дерев’яна паличка з натягнутим уподовж пучком кінського волосу; служить для видобування звуку на струнних музичних інструментах. Висіла на стіні запилена скрипка і смичок над пюпітром з розгорнутими нотами (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. смичок — Смичок, -чка м. = лучок. А скрипочка оріхова, а смичок із рути. Чуб. V. 969. Словник української мови Грінченка