соната

(іт. sonate, від sonare — звучати) — один з основних жанрів інструментальної музики. 1. З XVI ст. С. — твір, призначений для інструментального виконання на відміну від твору для вокального виконання — кантати. 2. З XVIII ст. — твір для одного або двох інструментів у формі сонатного циклу. Розквіту жанр С. досягнув утворчості Л.В.Бетховена, Ф.Ліста, Ф.Мендельсона-Бартольді, Е.Гріга, О.Скрябіна, С.Рахманінова, С.Прокоф’єва, Д.Шостаковича та інших.

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

соната — сона́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
соната — -и, ж. Інструментальний музичний твір, який складається з трьох – чотирьох різних за характером і темпом частин, з яких одна має форму алегро. Великий тлумачний словник сучасної мови
соната — СОНА́ТА, и, ж. Інструментальний музичний твір, який складається з кількох різних за темпом і характером частин, об'єднаних спільним задумом. Сонату заграйте мені, потужну, .. сонату Бетховена (О. Словник української мови у 20 томах
соната — сона́та (італ. sonata, від лат. sono – звучу) жанр камерної музики; твір для одного або двох інструментів з кількох частин, одна з яких заснована на протиставленні й розвитку двох тем, що подаються в різних тональностях і потім повторюються в іншому тональному співвідношенні. Словник іншомовних слів Мельничука
соната — Циклічна музична форма для інструменту соло (напр., фортепіанна с.) або у форпепіанному супроводі (напр., с. для скрипки), також для камерного ансамблю (напр. Універсальний словник-енциклопедія
соната — Сона́та, -ти; -на́ти, -на́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
соната — СОНА́ТА, и, ж. Інструментальний музичний твір, який складається з трьох-чотирьох різних щодо характеру та темпу частин, з яких одна має форму алегро. Сонату заграйте мені, потужну,.. сонату Бетховена (Коб. Словник української мови в 11 томах