1. Словник-довідник музичних термінів

супутник

Імітація теми фуги — вождя у квінту чи кварту, якапроводиться в іншому голосі (див. Риспоста).

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. супутник — супу́тник 1 іменник чоловічого роду, істота особа супу́тник 2 іменник чоловічого роду небесне тіло Орфографічний словник української мови
  2. супутник — Подорожник, як ім. подорожній; (мандрів) товариш; (- книгу) П. помічник, порадник; (плянети) сателіт; (життя) ІД. дружина <�чоловік або жінка>. Словник синонімів Караванського
  3. супутник — СУПУ́ТНИК, а, ч. 1. Той, хто йде, їде, подорожує і т. ін. разом із ким-небудь. Ні княгиня Ольга, ні її супутники не нарікали, що поїхали через гори (С. Скляренко); – Мій супутник запропонував піти до вагона-ресторану повечеряти (М. Словник української мови у 20 томах
  4. супутник — -а, ч. 1》 Той, хто йде, їде, подорожує і т. ін. разом із ким-небудь. || Той, хто постійно перебуває, живе, працює і т. ін. з ким-небудь. || перен. Те, що завжди потрібне кому-небудь і постійно супроводжує його. Супутник життя — про чоловіка (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. супутник — СУПУ́ТНИК (небесне тіло, яке рухається навколо планети або зірки), САТЕЛІ́Т, ШТУ́ЧНИЙ СУПУ́ТНИК (пристрій, запущений у космос людиною). Супутники Юпітера; Йду. Невідступно за мною летить хмарка дрібненьких мушок. Словник синонімів української мови
  6. супутник — СУПУ́ТНИК, а, ч. 1. Той, хто йде, їде, подорожує і т. ін. разом із ким-небудь. Ні княгиня Ольга, ні її супутники не нарікали, що поїхали через гори (Скл., Святослав, 1959, 213); — Мій супутник запропонував піти до вагона-ресторану повечеряти (Трубл. Словник української мови в 11 томах