супутник
СУПУ́ТНИК, а, ч.
1. Той, хто йде, їде, подорожує і т. ін. разом із ким-небудь.
Ні княгиня Ольга, ні її супутники не нарікали, що поїхали через гори (С. Скляренко);
– Мій супутник запропонував піти до вагона-ресторану повечеряти (М. Трублаїні);
Всі розуміли, що вона хоче йти додому сама, без супутників (О. Донченко);
* Образно. Древній ліс, – у тихому прибої, – Супутник твій до самого села (М. Нагнибіда);
// Той, хто постійно перебуває, живе, працює і т. ін. з ким-небудь.
Іван Франко з нами, серед нас, він наш сучасник, супутник і друг (М. Рильський);
// перен. Те, що завжди потрібне кому-небудь і постійно супроводжує його.
Книга – наш незмінний супутник на шляху будівництва комуністичного суспільства (з газ.);
“Супутник шахтаря” – так називається переносний апарат для контролю за чистотою повітря в шахті (з газ.).
2. Те, що тісно пов'язане з чим-небудь.
Смоктало під грудьми від голоду, і дрож, супутник його, боляче прохоплював тіло (З. Тулуб);
Фольклор не тільки батько літератури, він її незмінний супутник і друг (М. Рильський);
// Те, що росте, зустрічається і т. ін. разом із чим-небудь або поблизу чогось.
У земній корі селен і телур постійно виступають як супутники сірки (з наук. літ.);
Як супутника дуба використовуємо клен, липу, граб... (М. Чабанівський).
3. Небесне тіло, яке рухається навколо планети або зірки.
Недавно проведені дослідження показали, що Земля має щонайменше 10 природних супутників (з наук.-попул. літ.).
(1) Супу́тник життя́ – про чоловіка (у 2 знач.).
Вона частенько ловила себе на думці, що віддає Сагайдакові перевагу перед усіма іншими знайомими хлопцями, і часом тішила себе надією, що зробить його супутником свого життя (С. Добровольський);
(2) Шту́чний супу́тник – запущені у космос із дослідницькою метою снаряд, пристрій, які рухаються за інерцією навколо небесного тіла.
Торік наші вчені запустили три космічні ракети, одна з яких стала штучним супутником Сонця (з наук.-попул. літ.);
– Зараз над Ковалівкою пролетить штучний супутник Землі. Через двадцять хвилин ви побачите його своїми очима... (В. Кучер).
Значення в інших словниках
- супутник — супу́тник 1 іменник чоловічого роду, істота особа супу́тник 2 іменник чоловічого роду небесне тіло Орфографічний словник української мови
- супутник — Подорожник, як ім. подорожній; (мандрів) товариш; (- книгу) П. помічник, порадник; (плянети) сателіт; (життя) ІД. дружина <�чоловік або жінка>. Словник синонімів Караванського
- супутник — Імітація теми фуги — вождя у квінту чи кварту, якапроводиться в іншому голосі (див. Риспоста). Словник-довідник музичних термінів
- супутник — -а, ч. 1》 Той, хто йде, їде, подорожує і т. ін. разом із ким-небудь. || Той, хто постійно перебуває, живе, працює і т. ін. з ким-небудь. || перен. Те, що завжди потрібне кому-небудь і постійно супроводжує його. Супутник життя — про чоловіка (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- супутник — СУПУ́ТНИК (небесне тіло, яке рухається навколо планети або зірки), САТЕЛІ́Т, ШТУ́ЧНИЙ СУПУ́ТНИК (пристрій, запущений у космос людиною). Супутники Юпітера; Йду. Невідступно за мною летить хмарка дрібненьких мушок. Словник синонімів української мови
- супутник — СУПУ́ТНИК, а, ч. 1. Той, хто йде, їде, подорожує і т. ін. разом із ким-небудь. Ні княгиня Ольга, ні її супутники не нарікали, що поїхали через гори (Скл., Святослав, 1959, 213); — Мій супутник запропонував піти до вагона-ресторану повечеряти (Трубл. Словник української мови в 11 томах