1. Словник-довідник музичних термінів

сюїта

(фр. suite — послідовність, ряд) — 1. Циклічний інструментальний твір, який складається з кількох самостійних за кількістю, порядком і способом сполучення п’єс, об’єднаних художнім задумом. Термін С. виник у Франції XVI ст. і означав цикл бранлів для лютні. Звичайно частини С. контрастують (павана — гальярда, пасамецо-сальтарело). В XVII — XVIII ст. С. об’єднувала чотири танцювальні п’єси — алеманду, куранту, сарабанду і жигу, пізніше до її складу увійшли танцювальні номери — менует, гавот, буре, пасп’є, ригодон, мюзет, лур, полонез, форлана, сициліана, тамбурин, англез, хорнпайп і т.д., а також такі п’єси, як арія, рондо, прелюдія, капричіо, скерцо, чакона, пасакалья, увертюра та ін. В ХІХ — ХХ ст. з’явились С. нового типу — програмові (напр., 'Шехеразада' М.Римського-Корсакова, 'Карелія' Я.Сібеліуса, 'Пер Гюнт' Е.Гріга, 'Арлезіанка' Ж.Бізе та ін.), сюїти з музики балетів, опер, кінофільмів, пісень одного автора тощо. 3. Музично — хореографічна композиція з кількох характерних танців, об’єднаних однією схемою (див. Дивертисмент).

Джерело: Словник-довідник музичних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сюїта — сюї́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. сюїта — СЮЇ́ТА, и, ж. 1. Музичний твір, який складається з кількох самостійних, контрастуючих між собою частин, об'єднаних спільним художнім задумом. Вперше у Києві була виконана симфонічна сюїта “Веснянки”... Словник української мови у 20 томах
  3. сюїта — -и, ж. 1》 муз. Циклічний твір, який складається з кількох завершених п'єс, різних за змістом і побудовою. 2》 Хореографічна композиція з кількох танців, об'єднаних однією темою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сюїта — сюїта (франц. suite, букв. – ряд, послідовність) 1. Форма музичного твору з кількох самостійних, контрастуючих між собою частин, об’єднаних спільним художнім задумом. 2. Хореографічна композиція, складена з кількох танців, об’єднаних однією темою. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. сюїта — Інструментальна циклічна форма переважно із стилізованих танців; в часи бароко: аллемандра, куранта, сарабанда, жиґа (як головні танці) та ін. танцювальні частини (напр., менует, гавот) і нетанцювальні (напр., прелюд, арія); в кінці XIX ст. с. творять з оперної та балетної музики. Універсальний словник-енциклопедія
  6. сюїта — Сюї́та, -ти; сюї́ти, сюї́т (фр. la suite) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. сюїта — СЮЇ́ТА, и, ж. 1. Музичний твір, який складається з кількох самостійних, контрастуючих між собою частин, об’єднаних спільним художнім задумом. Вперше у Києві була виконана симфонічна сюїта «Веснянки»... Словник української мови в 11 томах