сюїта

Інструментальна циклічна форма переважно із стилізованих танців; в часи бароко: аллемандра, куранта, сарабанда, жиґа (як головні танці) та ін. танцювальні частини (напр., менует, гавот) і нетанцювальні (напр., прелюд, арія); в кінці XIX ст. с. творять з оперної та балетної музики.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

сюїта — сюї́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
сюїта — (фр. suite — послідовність, ряд) — 1. Циклічний інструментальний твір, який складається з кількох самостійних за кількістю, порядком і способом сполучення п’єс, об’єднаних художнім задумом. Термін С. виник у Франції XVI ст. Словник-довідник музичних термінів
сюїта — СЮЇ́ТА, и, ж. 1. Музичний твір, який складається з кількох самостійних, контрастуючих між собою частин, об'єднаних спільним художнім задумом. Вперше у Києві була виконана симфонічна сюїта “Веснянки”... Словник української мови у 20 томах
сюїта — -и, ж. 1》 муз. Циклічний твір, який складається з кількох завершених п'єс, різних за змістом і побудовою. 2》 Хореографічна композиція з кількох танців, об'єднаних однією темою. Великий тлумачний словник сучасної мови
сюїта — сюїта (франц. suite, букв. – ряд, послідовність) 1. Форма музичного твору з кількох самостійних, контрастуючих між собою частин, об’єднаних спільним художнім задумом. 2. Хореографічна композиція, складена з кількох танців, об’єднаних однією темою. Словник іншомовних слів Мельничука
сюїта — Сюї́та, -ти; сюї́ти, сюї́т (фр. la suite) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сюїта — СЮЇ́ТА, и, ж. 1. Музичний твір, який складається з кількох самостійних, контрастуючих між собою частин, об’єднаних спільним художнім задумом. Вперше у Києві була виконана симфонічна сюїта «Веснянки»... Словник української мови в 11 томах