1. Словник української мови в 11 томах

сюїта

СЮЇ́ТА, и, ж.

1. Музичний твір, який складається з кількох самостійних, контрастуючих між собою частин, об’єднаних спільним художнім задумом.

Вперше у Києві була виконана симфонічна сюїта «Веснянки» М. Вериківського на теми українських народних пісень (Мист., 5, 1957, 34);

*Образно. Осіннього вітру сюїта Бринить над узліссям рудим (Дмит., Вітчизна, 1948,9).

2. Хореографічна композиція з кількох танців, об’єднаних однією темою.

Особливий успіх мала оригінально задумана і майстерно виконана танцювальна сюїта «Запорожці» (Рад. Укр., 29.I 1954, 4);

Хореографічна сцена в «Запорожці за Дунаєм» [С. С. Гулака-Артемовського].. побудована у формі розгорненої танцювальної сюїти (Нар. тв. та етн., 2, 1965, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сюїта — сюї́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. сюїта — (фр. suite — послідовність, ряд) — 1. Циклічний інструментальний твір, який складається з кількох самостійних за кількістю, порядком і способом сполучення п’єс, об’єднаних художнім задумом. Термін С. виник у Франції XVI ст. Словник-довідник музичних термінів
  3. сюїта — СЮЇ́ТА, и, ж. 1. Музичний твір, який складається з кількох самостійних, контрастуючих між собою частин, об'єднаних спільним художнім задумом. Вперше у Києві була виконана симфонічна сюїта “Веснянки”... Словник української мови у 20 томах
  4. сюїта — -и, ж. 1》 муз. Циклічний твір, який складається з кількох завершених п'єс, різних за змістом і побудовою. 2》 Хореографічна композиція з кількох танців, об'єднаних однією темою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сюїта — сюїта (франц. suite, букв. – ряд, послідовність) 1. Форма музичного твору з кількох самостійних, контрастуючих між собою частин, об’єднаних спільним художнім задумом. 2. Хореографічна композиція, складена з кількох танців, об’єднаних однією темою. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. сюїта — Інструментальна циклічна форма переважно із стилізованих танців; в часи бароко: аллемандра, куранта, сарабанда, жиґа (як головні танці) та ін. танцювальні частини (напр., менует, гавот) і нетанцювальні (напр., прелюд, арія); в кінці XIX ст. с. творять з оперної та балетної музики. Універсальний словник-енциклопедія
  7. сюїта — Сюї́та, -ти; сюї́ти, сюї́т (фр. la suite) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)