табулатура

(від лат. tabula — дошка) — 1. Система запису музики, поширена в Європі XIV — XVIII ст. В Т. звуки записувались буквами, цифрами або спеціальними знаками. Т. була пов’язана з особливостями музичних інструментів та гри на них — органна, лютнева,флажолетова, рогова та ін. 2. Правила, які встановлюють форми(рими, теситуру. мелізми тощо) і зміст музично — поетичної творчості мейстерзингерів. 3. Зібрання музичних творів для клавішних інструментів XVI — XVII ст., переклади вокально — хорових поліфонічних творів, записані Т. на звичайних п’яти лінійках та двох нотоносцях.