1. Великий тлумачний словник сучасної мови

табулатура

табулату́ра

-и, ж.

1》 Система запису музики, поширена в Європі в 14-18 ст.

2》 Правила, що встановлюють форми і зміст музично-поетичної творчості мейстерзингерів.

3》 Зібрання музичних творів для клавішних музичних інструментів 16-17 ст.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. табулатура — (від лат. tabula — дошка) — 1. Система запису музики, поширена в Європі XIV — XVIII ст. В Т. звуки записувались буквами, цифрами або спеціальними знаками. Словник-довідник музичних термінів
  2. табулатура — ТАБУЛАТУ́РА. Словник української мови у 20 томах
  3. табулатура — Збірка сольних інструментальних творів у XV-XVII ст., записаних спеціальною системою знаків (літери, цифри, знаки мензуральної нотації і т.д.). Універсальний словник-енциклопедія