Іван

д.-євр.; ім'я Yochanan, Ydhochanan — Ягве (Бог) змилосердився, Ягве (Бог) помилував (буквально: Божа благодать; дар богів). ІВАНКО, ІВАНОНЬКО, ІВАНОЧКО, іВаненько, іВанечко, іВаниць, іВанина, іВаник, іВанчик, іВаночок, іВанцьо, іВанько, іваньо, іва-Нунь, іВануньо, Гвась, івасько, іВасенько, Гвасечко, Гвасик, ІВАСЬО, ІВАСібНЬ, ІВАСібНЕНЬКО, Шаскінечко, Івасюш>0, ІВАШКО, Шашенько, шАіНЕЧКО; Ваня.

Ванько Ванцьо, Ваньо, Ванійсьо, Ваюйша, Ванюшко, Ваюйшка.

Колись до хвилі дніпрової,Що грає перебором струн,Ішов там по кривавім боїБогданів друг —Іван Богун (М. Рильський);Співайся, пісне полум'яна, — нехай почує вся земля про мужнього Франка Івана, сина коваля! (П. Тичина);Ми — світлотворці, вороги пітьми,і, доки сонце живить наші мрії,на рідній ниві будемо людьми —ми. Хліборобський рід. Івани і Марії (в. Корж);Зелений дубок, зелененькийТа й на явір похилився.Молодий Іван, молоденькийДо дівки спорядився (Народна пісня);Кучерявий та Іванко,Кучерявий,Хто ж тобі кучеріЗавивав? (Народна пісня);— Іван, Іван повернувся?! Іваночкуі (О. Довженко);А в нашого Іваненька хата на помості,Як заграють музиченьки — рухаються кості (Народна пісня);Що будемо, Іванику, без тебе робити? (Народна пісня);Поклали Іванчика на білу подушку (Народна пісня);Ось послухайте, Іванцюія ж добра вам жичу,я надумав видаватичасопись мужичу... (Леся Українка);З молодим ІваньомШлюб взяло [дівча] (Народна пісня);Не буду ся віддавати, бо не маю волів, Та чень мене посватає Івануньо Громів (Народна пісня);— Це ти, Івасю, сину мій?— Це я, — говорить, — мамо! (А. Малишко);Взяла на руки, підвелась:— Що? Будеш льотчиком, Івасьі (І. Муратов);Хотів мати [учитель] в оркестрі кларнетиста не будь-якого, а, як він казав, від Бога. Саме таким виявився Івасько, найстарший Явтушків син (В. Земляк);Ой поїхав ІвасенькоДо поля орати,Лишив жінку КатеринкуДома ґаздувати (Народна пісня);Слала Марусечка да до Івасечка:— Ой Івасе, мій сужений!Не сідай на посаду раній мене (Народна пісня);Вибіг Івасик босий,Холодно як у світі!Трави у сивих росахНаче морозом вкриті (М. Пригара);Ой за гаєм зелененькимТам Івасьо молоденькийНа конику вигравав,Соколонька намовляє (Народна пісня);Хвалився Івасюненько У свого батенька:— Як ви мене не ожените,Так ви мене не удержите (Народна пісня);Озоветься молодий Івашко:— Не журися, молода Марусю (Народна пісня);— Мій любий! Дорогий мій Ванюі — шепочуть гарячі уста (П. Мирний);— Добрий вечір!— Це ти, Васильку?— Ні, я — Ванько (г. Кривда);— Го-го, Ванцка — раптом почув збоку чийсь радісний, ніби знайомий оклик (Д. Бедзик);Ой у лузі, у лужечкуСтоять хлопці у кружечку.Стоять вони, кудрі в'ються,А в Ванюші сльози ллються (Народна пісня);От вам і Ванюшка як Ванюшка,Сам стрункий, чуприна золота (я. Шпорта).

Джерело: Власні імена людей. Словник-довідник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Іван — Іва́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. Іван — Без Івана не було б пана. Як би не було хліборобів та робітників, то й панів не було б. Дай Боже, аби з Івана ніколи не було пана. Докір синові, що розпаношився і стидався свого батька. Приповідки або українсько-народня філософія
  3. Іван — ?-1730, св. Гр. Православної Церкви, нар. наприкінці XVII ст. в Україні, козакував, 1711 потрапив під Азовом у полон; після роботи у господаря молився у скиту (монашій печері), уже за життя уславився святістю; похований на острові Евбея. Універсальний словник-енциклопедія
  4. Іван — Іва́н, -на, -нові, Іва́не! після голосного: Йва́не, Йва́нові, на Йва́на. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)