1. Орфографічний словник української мови

Іван

Іва́н

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Іван — д.-євр.; ім'я Yochanan, Ydhochanan — Ягве (Бог) змилосердився, Ягве (Бог) помилував (буквально: Божа благодать; дар богів). ІВАНКО, ІВАНОНЬКО, ІВАНОЧКО, іВаненько, іВанечко, іВаниць, іВанина, іВаник, іВанчик, іВаночок, іВанцьо, іВанько, іваньо... Власні імена людей. Словник-довідник
  2. Іван — Без Івана не було б пана. Як би не було хліборобів та робітників, то й панів не було б. Дай Боже, аби з Івана ніколи не було пана. Докір синові, що розпаношився і стидався свого батька. Приповідки або українсько-народня філософія
  3. Іван — ?-1730, св. Гр. Православної Церкви, нар. наприкінці XVII ст. в Україні, козакував, 1711 потрапив під Азовом у полон; після роботи у господаря молився у скиту (монашій печері), уже за життя уславився святістю; похований на острові Евбея. Універсальний словник-енциклопедія
  4. Іван — Іва́н, -на, -нові, Іва́не! після голосного: Йва́не, Йва́нові, на Йва́на. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)