Борис

слов.; скороч. від Борислав; деякі дослідники виводять це ім'я від Богорис — так звали болг. царя, який хрестився в 864 р. і запровадив християнство в Болгарії; монг. bogori — малий.

Бориско, Борисонько, Борисочко, Борисьо, Борисик, Биря, Бирчик.

— Коли в тебе, Борисе, весілля?— У суботу, бояри, в суботу (Народна пісня);Той хлопець у кепці і в сірім пальтечку — то був син Гордія Отави —Борис, Борисик, Боря (П. Загребельний).

Джерело: Власні імена людей. Словник-довідник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Борис — Бори́с іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. Борис — Бори́с, -са, -сові, -се! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)