Гнат

Гнат, Ігнат, Ігнатій

лат.; igneus — вогненний, Гнатки, гнатись. Гнатик, Гнатонько, Гнаточко; іГнатко, ітнатечко, іГнась, ІГНАїПКО; Начко.

Гнат перейшов греблю і подавсь у вуличку (М. Коцюбинський);Ой не хочу я за Власа, піду я за Гната, — А в Ігната нова хата, буду я багата (Народна пісня);Натерпівся лиха на заводіМолоденький Гнапко-слюсарчук (С Мушник);Сиділа квочка коло кілочкаДа вивела бабі четверо діток:Що перве дитятко — молодий Петрусик,А друге дитятко — молодий Ігнатко (Народна пісня);— А не могли би ви мені сказати, де я міг би знайти пана Гната Калиновича? — Але ж бо я є він, — сказав Начко (І. Франко).

Джерело: Власні імена людей. Словник-довідник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Гнат — Гнат іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. Гнат — Гнат безп’я́тий, евф. Біс, чорт; нечиста сила. (Савка:) Я вам, куме, признаюсь, що сам ходив під Івана Купайла, як мені казано, на роздоріжжя… Повірте, звав, нехай Бог простить, Гната безп’ятого! Так що ж — не вийшов, тільки налякав (І. Карпенко-Карий). Фразеологічний словник української мови