Святогор
д.-рус.; від свят- (святий) і гор- (гора). Ім'я руського билинного богатиря.
Святко, Святусь.
Джерело:
Власні імена людей. Словник-довідник
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Святогор — Святого́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови