Ян

запозичене: п.,

ч. Jan, слц. Jan, бр. Ян; те саме, що Тван.

Йнко, Янцьо, Ясь, Яськб.

З родиною Хмелевських ми булиСусідами, а з їхнім сином ЯномЯ років сім сварився і дружив (М. Бажан);Затну вся Ясько, проковтнув переляк. — Ми з Умані. Учні (М. Бажан);Наймолодший Янко подався до худоби й коней (О. Кобилянська); Янцьо спер голову на руки над столом (О. Кобилянська).

Джерело: Власні імена людей. Словник-довідник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ян — Ян іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ян — див. інь та ян Філософський енциклопедичний словник