1. Словник української мови у 20 томах

авеста

АВЕ́СТА, и, ж. (з великої літери).

У деяких давніх народів Середньої Азії, Азербайджану, Ірану й Афганістану зібрання священних книг, які укладалися протягом багатьох віків.

Ранні частини Авести приписуються, за переказами, пророку Заратустрі (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. авеста — -и, ж. Зібрання священних книг деяких стародавніх народів Середньої Азії, Азербайджану, Ірану та Афганістану. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Авеста — Аве́ста іменник жіночого роду збір священних книг зороастризму Орфографічний словник української мови
  3. АВЕСТА — • "АВЕСТА" (з перс. — "основний текст") - пам'ятка давньоіран. культури, зібрання священних текстів зороастрійської релігії, пророком і засновником якої був Заратуштра (грец. Зороастр; 2-а пол. 7 — 1-а пол. 6 ст. до н. е.). "А. Українська літературна енциклопедія
  4. авеста — аве́ста (від перс. апастак – основний текст) збірник «священних» книг зороастризму. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. Авеста — Cвята книга маздаїзму і зороастризму; текст староіранською (авестинською) мовою бл. VI ст. до н.е.; переклад А. середньоперською (пізньоавестійською) мовою і коментар до неї зветься Зенд-Авеста. Універсальний словник-енциклопедія