АВЕСТА

АВЕ́СТА

• "АВЕСТА"

(з перс. — "основний текст")

- пам'ятка давньоіран. культури, зібрання священних текстів зороастрійської релігії, пророком і засновником якої був Заратуштра (грец. Зороастр; 2-а пол. 7 — 1-а пол. 6 ст. до н. е.). "А." творилася протягом тривалого часу в різних місцях старод. Ірану й остаточно склалася в межах сучас. Таджикистану, пн.-сх. Афганістану й пн.сх. Ірану у 1-й пол. І тис. до н. е. Тексти поч. періоду зороастризму традиція приписує самому Заратуштрі. "А." написано найдавнішою Іран. мовою, т. з. авестійською, близькою до давньоінд. мови Вед. Першопис "А." було виконано на пергаменті, з якого зроблено дві копії, що згоріли під час нашестя Александра Македонського. Частину пергаментів вдалося врятувати, а знищені тексти відновлювали з пам'яті. За Аршакідів (3 ст. до н. е. — 3 ст. н. е.) було зібрано вцілілі уривки "А.", за Сасанідів (3 — 7 ст. н. е.) удруге зафіксовано вцілілі писемні й усні тексти й перекладено середньоперс. (пехлевійською) мовою. До нас дійшла лише четверта частина сасанідської редакції. Найдавніші рукописи, що збереглися, датуються 13 і 14 ст. Серед них — дві осн. редакції. Перша — збірник молитов, записаних авестійським письмом; складається з трьох частин (Ясна, Вісперед, Відевдат) і пристосована для богослужіння. Друга — містить ті ж тексти з деякими доповненнями, але розташовані в ін. порядку; складається з чотирьох частин (книг): Відевдат (Вендідат) — єдина, повністю збережена книга "А.", куди входять 22 діалоги Заратуштри й Ахури Мазди (Бога світла) реліг. і юрид. змісту; Вісперед (генії добрих істот) має 24 розділи, що містять молитви й заклинання, звернені до божеств; Яшт (хвала) — збірка давніх гімнів, що славлять добрі сили; сюди включено і нар. героїчні пісні — давні зразки дозороастрійського епосу. Крім цих частин, до зводу входить т. з. Мала Авеста — ритуальні тексти, частина яких складена пехлевійською мовою за пізніших часів. "А." є цінним джерелом знань, передусім з історії Іран, народів, їхньої релігії, з усього комплексу духовної й матеріальної культури, лінгвістики, фольклору, письменства.

Вид.: Бертельс Е. Э. Отрывки из "Авесты". "Восток", 1924, кн. 4; Литература Древнего Востока. Иран, Индия, Китай. Тексты. М., 1984.

О. А. Шокало.

Джерело: Українська літературна енциклопедія (A—Н) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. авеста — -и, ж. Зібрання священних книг деяких стародавніх народів Середньої Азії, Азербайджану, Ірану та Афганістану. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. авеста — АВЕ́СТА, и, ж. (з великої літери). У деяких давніх народів Середньої Азії, Азербайджану, Ірану й Афганістану зібрання священних книг, які укладалися протягом багатьох віків. Ранні частини Авести приписуються, за переказами, пророку Заратустрі (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. Авеста — Аве́ста іменник жіночого роду збір священних книг зороастризму Орфографічний словник української мови
  4. авеста — аве́ста (від перс. апастак – основний текст) збірник «священних» книг зороастризму. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. Авеста — Cвята книга маздаїзму і зороастризму; текст староіранською (авестинською) мовою бл. VI ст. до н.е.; переклад А. середньоперською (пізньоавестійською) мовою і коментар до неї зветься Зенд-Авеста. Універсальний словник-енциклопедія