1. Словник української мови у 20 томах

адресувати

АДРЕСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.

1. Надсилати (лист, телеграму і т. ін.) за певною адресою.

Друзям на ближні і дальні кордони я адресую листи (П. Дорошко);

// Писати адресу.

Він .. завжди присилає мені все, адресуючи власною рукою (М. Коцюбинський).

2. перен. Звертати, спрямовувати до когось чи кудись (мову, погляд та ін.).

Вона .. чула всі слова, які він адресував Олі, співчувала йому в хвилини розчарувань (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. адресувати — адресува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. адресувати — АДРЕСУВАТИ – АДРЕСУВАТИСЯ Адресувати, -ую, -уєш, недок. і док. 1. (кому, до кого, на що). Посилати (лист, телеграму тощо). Друзям на ближні і дальні кордони Я адресую листи (П. Літературне слововживання
  3. адресувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. 1》 Посилати (лист, телеграму і т. ін.) на певну адресу. 2》 перен. Звертати, направляти до кого-небудь (мову, погляд та ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. адресувати — ВІДПРАВЛЯ́ТИ (пересилати що-небудь адресатові, замовникові тощо поштою, телеграфом, транспортом, передавати через когось і т. ін.), ВИСИЛА́ТИ, ВІДСИЛА́ТИ, СЛА́ТИ, ПОСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ПРИСИЛА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИ рідше, ПОДАВА́ТИ рідко, НАДАВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. адресувати — Адресува́ти, -су́ю, -су́єш; -су́й, -су́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. адресувати — АДРЕСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. 1. Посилати (лист, телеграму і т. ін.) на певну адресу. Друзям на ближні і дальні кордони я адресую листи (Дор., Єдність, 1950, 116); // Писати адресу. Він.. Словник української мови в 11 томах
  7. адресувати — Адресува́ти, -су́ю, -єш гл. Адресовать. Желех. Словник української мови Грінченка