1. Словник української мови в 11 томах

адресувати

АДРЕСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.

1. Посилати (лист, телеграму і т. ін.) на певну адресу.

Друзям на ближні і дальні кордони я адресую листи (Дор., Єдність, 1950, 116);

// Писати адресу.

Він.. завжди присилає мені все, адресуючи власною рукою (Коцюб., III, 1956, 186).

2. перен. Звертати, направляти до кого-небудь (мову, погляд та ін.).

Вона.. чула всі слова, які він адресував Олі, співчувала йому в хвилини розчарувань (Загреб., Спека, 1961, 81).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. адресувати — адресува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. адресувати — АДРЕСУВАТИ – АДРЕСУВАТИСЯ Адресувати, -ую, -уєш, недок. і док. 1. (кому, до кого, на що). Посилати (лист, телеграму тощо). Друзям на ближні і дальні кордони Я адресую листи (П. Літературне слововживання
  3. адресувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. 1》 Посилати (лист, телеграму і т. ін.) на певну адресу. 2》 перен. Звертати, направляти до кого-небудь (мову, погляд та ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. адресувати — АДРЕСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. 1. Надсилати (лист, телеграму і т. ін.) за певною адресою. Друзям на ближні і дальні кордони я адресую листи (П. Дорошко); // Писати адресу. Він .. завжди присилає мені все, адресуючи власною рукою (М. Словник української мови у 20 томах
  5. адресувати — ВІДПРАВЛЯ́ТИ (пересилати що-небудь адресатові, замовникові тощо поштою, телеграфом, транспортом, передавати через когось і т. ін.), ВИСИЛА́ТИ, ВІДСИЛА́ТИ, СЛА́ТИ, ПОСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ПРИСИЛА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИ рідше, ПОДАВА́ТИ рідко, НАДАВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  6. адресувати — Адресува́ти, -су́ю, -су́єш; -су́й, -су́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. адресувати — Адресува́ти, -су́ю, -єш гл. Адресовать. Желех. Словник української мови Грінченка