адресуватися
АДРЕСУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. і док.
1. заст. Звертатися особисто чи листовне до кого-небудь, кудись.
Васька, до якого адресувався бригадир, щось вигукнув (Панч, II, 1956, 456).
2. Пас. до адресува́ти 2.
Ці вітання.. адресувалися значно далі й вище заводської бригади (Ле, Міжгір’я, 1953, 523);
Хоч і звертався він до секретаря партколективу, всі слова його адресувалися головному інженерові (Шовк., Інженери, 1956, 98).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- адресуватися — адресува́тися дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- адресуватися — Звертатися, звернутися, удатися Словник чужослів Павло Штепа
- адресуватися — [адреисуватиес'а] -уйеіц':а, -уйуц':а Орфоепічний словник української мови
- адресуватися — -уюся, -уєшся, недок. і док. 1》 заст. Звертатися особисто чи листовно до кого-небудь, кудись. 2》 Пас. до адресувати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- адресуватися — АДРЕСУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. і док. 1. заст. Звертатися особисто чи листовно до кого-небудь, кудись. Васька, до якого адресувався бригадир, щось вигукнув (П. Панч). 2. тільки недок. Пас. до адресува́ти 2. Ці вітання .. Словник української мови у 20 томах
- адресуватися — ЗВЕРТА́ТИСЯ (спрямовувати свої слова, свою мову до кого-небудь), ОБЗИВА́ТИСЯ (ОЗИВА́ТИСЯ), ОКЛИКА́ТИСЯ, УДАВА́ТИСЯ, АПЕЛЮВА́ТИ, АДРЕСУВА́ТИСЯ заст., УДАРЯ́ТИСЯ (ВДАРЯ́ТИСЯ) розм., заст., ОБЕРТА́ТИСЯ рідко. — Док. Словник синонімів української мови