айбо

АЙБО́, спол., діал.

Те саме, що або́1.

Сурядні члени речення у закарпатських говірках поєднуються сполучниками а, ай, айбо (з наук. літ.);

– Ти мені Василя айбо Івана знайди (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. айбо — Айбо сз. = альбо [Угор.]. Ogon. 159. Словник української мови Грінченка