айбо
АЙБО́, спол., діал.
Те саме, що або́1.
Сурядні члени речення у закарпатських говірках поєднуються сполучниками а, ай, айбо (з наук. літ.);
– Ти мені Василя айбо Івана знайди (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- айбо — Айбо сз. = альбо [Угор.]. Ogon. 159. Словник української мови Грінченка