аксіологія

АКСІОЛО́ГІЯ, ї, ж.

Філософське вчення про духовні, моральні, естетичні та інші цінності, їх зв'язок між собою, із соціальними, культурними чинниками та особистістю.

Аксіологія (теорія цінностей) розглядає ставлення індивіда до зовнішніх стосовно нього матеріальних і духовних об'єктів (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

аксіологія — аксіоло́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
аксіологія — (від грецьк. ахіа — цінність + logos — слово, поняття, вчення) наука про цінності Словник іншомовних соціокультурних термінів
аксіологія — -ї, ж. Учення про природу моральних, естетичних та інших цінностей, їх зв'язку між собою, із соціальними, культурними чинниками та особистістю людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
аксіологія — • аксіологія (від грец. 'αξία — цінність і λόγος — вчення) в літературознавстві і мистецтвознавстві — вчення про художню цінність. Марксистсько-ленінська естетика заперечує автономність худож.-естетич. цінностей. Формуючись у процесі сусп. Українська літературна енциклопедія
аксіологія — аксіоло́гія (від грец. άξια – цінність і ...логія) вчення про цінності. Словник іншомовних слів Мельничука
аксіологія — Філософська теорія вартостей, яка встановлює норми й критерії оцінки; також конкретна система вартостей. Універсальний словник-енциклопедія
аксіологія — АКСІОЛОГІЯ (від грецьк. άξια — цінність, вартість; λογοζ — слово, поняття, вчення) — вчення про цінності, філософська теорія цінностей, що з'ясовує якості і властивості предметів, явищ, процесів, здатних задовольняти потреби, інтереси і бажання людей. Філософський енциклопедичний словник
аксіологія — рос. аксиология (від грец. axios цінність і logos-слово, вчення) — вчення про цінності. Eкономічна енциклопедія