алани

АЛА́НИ, ів, мн. (одн. ала́н, а, ч.).

Іраномовні племена сарматського походження, що жили з I ст. у Приазов'ї та Передкавказзі (вважаються предками осетинів).

У передгір'ї між Кавказом і Сурозьким морем жили алани й касоги, мир з якими уклав ще князь Святослав (С. Скляренко);

Колись там [у степах Північного Причорномор'я] були скіфи, сармати, кімерійці, алани (П. Загребельний);

Саме населення черняхівської культури, крім германців-готів та аланів, до складу якого входили також слов'яни (особливо в північній та північно-східній частині черняхівського ареалу), мало значно ширший набір прикрас та деталей костюма (з наук. літ.);

Із стародавніх, або “мертвих”, мов відомі за писемними джерелами такі: іранські мови скіфів, сарматів, саків, аланів, готська мова кельтської групи, стародавньоіталійські (умбрів, осків, латина), давньоперські, санскрит та тохарська мови індоіранської групи, фракійська, давньогрецька та ін. (з наук. літ.).