аларм

АЛА́РМ, АЛЯ́РМ, у, ч., заст.

Тривога, розгубленість, збентеженість.

Се вчора був легкомисний, сліпий алярм, хоч не зовсім безпідставний (І. Франко);

Наполоханий бригадний генерал оголосив алярм (Я. Качура);

Тиша, яка панувала в квартирі, немов свідчила, що все навколо нього [Куцевича] спокійно і нема потреби оголошувати аларм (Н. Рибак);

// Шум, крик.

Кожен день – як вибух і як штурм. Шалений марш напружень і енергій. Салют, і виклик сурм, і натиск, і алярм (М. Бажан).