аллах
АЛЛА́Х, а, ч. (з великої літери).
В ісламі – Бог, творець усього сущого.
А вас, письменних, треба б бити, Щоб не кричали: “Ах! Аллах! Не варт, не варт на світі жити!” (Т. Шевченко);
Софта зняв руки й простяг над землею, немов прикликав на неї гнів грізного Аллаха (М. Коцюбинський).
◇ (1) Алла́х з ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.) – уживається для вираження примирення, згоди з ким-, чим-небудь або прощення когось; хай так і буде.
– Ну, Аллах з ним, облишмо про це. Смішно й трагічно, що кожне моє слово ви приймаєте як підступ (І. Багряний);
(2) Алла́х його́ (тебе́, їх і т. ін.) зна́є – ніхто не знає.
То скажи мені... Бароне, як це сталося, що Балабан не прийняв ключа від братської скарбниці .. – Аллах його знає (Р. Іваничук);
Одному́ Бо́гу (Алла́ху) відо́мо див. відо́мо.
Значення в інших словниках
- аллах — див. БОГ. Словник синонімів Караванського
- аллах — -а, ч. Назва Бога в мусульманській релігії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Аллах — Алла́х іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- аллах — алла́х, алла́ (від араб. аль-ілах – божество) бог в ісламі. Словник іншомовних слів Мельничука
- Аллах — одному́ Бо́гу (Алла́ху) відо́мо що, жарт. Ніхто не знає про щось. — Одному Богу відомо звідки, під дощем, при страшній бурі придибав до нас дід (З журналу); Як вивчав він і по чому Ту красуню птаху — Не скажу, бо то відомо Одному Аллаху (С. Олійник). Фразеологічний словник української мови
- Аллах — Алла́х, -ха, -хові, Алла́ше! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- аллах — АЛЛА́Х, а, ч. Назва бога в мусульманській релігії. А вас, письменних, треба б бити, Щоб не кричали: "Ах! аллах! Не варт, не варт на світі жити!" (Шевч. Словник української мови в 11 томах