алод

АЛО́Д, у, ч., іст.

У ранньофеодальну епоху спадкова індивідуально-сімейна земельна власність у германських племен Західної Європи, яка перебувала у повному розпорядженні її володаря.

Зародження феодалізму (VI–VIII ст.) у Франції мало такі ознаки: спадковий наділ перетворювався на алод – приватну власність невеликої сім'ї. Ця власність вільно заповідалася, продавалася, купувалася без дозволу громади (з наук. літ.);

Алод як повна спадкова власність на землю в епоху капіталізму в Західній Європі виник у VI столітті внаслідок розпаду общини (з наук.-попул. літ.).