1. Словник української мови у 20 томах

аліментник

АЛІМЕ́НТНИК, а, ч., розм.

Той, хто сплачує аліменти.

– Зося закохана у вас. Кохає, незважаючи на те, що ви аліментник (О. Чорногуз);

За вказівками починались і кінчались кампанії переслідування троцькістів, правих опортуністів, терористів, аліментників, валютників і хуліганів. Може, тепер дано якусь нову вказівку й про українських націоналістів? (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аліментник — аліме́нтник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. аліментник — -а, ч., розм. Той, хто платить аліменти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. аліментник — АЛІМЕ́НТНИК, а, ч., розм. Той, хто платить аліменти. Словник української мови в 11 томах