амбітник

АМБІ́ТНИК, а, ч., розм.

Людина, схильна до амбіцій; себелюбець, честолюбець.

Іншої думки в мене нема, хоч знаю, що про мене кажуть: Мазепа амбітник, Мазепа загарливий скупиндря, Мазепа кар'єрист (Б. Лепкий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. амбітник — амбі́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. амбітник — Амбі́тник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)