амоній
АМО́НІЙ, ю, ч., хім.
Сполука атомів азоту й водню, яка входить до складу багатьох солей, що широко застосовуються в техніці та сільському господарстві.
З азотних добрив найбільше використовують сірчанокислий амоній, хлористий амоній (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- амоній — амо́ній іменник чоловічого роду сполука атомів азоту й водню, яка входить до складу багатьох солей Орфографічний словник української мови
- амоній — -ю, ч. Комплексний (складний) йон, що входить до складу амонійних солей. Великий тлумачний словник сучасної мови
- амоній — амо́ній (лат. ammonium, від ammoniacum – аміак), NH4+ – позитивний іон, що в сполуках відіграє роль одновалентного металу. Словник іншомовних слів Мельничука
- амоній — АМО́НІЙ, ю, ч. Сполука атомів азоту й водню, яка входить до складу багатьох солей, що широко застосовуються в техніці й сільському господарстві. З азотних добрив найбільше використовують.. сірчанокислий амоній, хлористий амоній (Техн. культ., 1956, 326). Словник української мови в 11 томах