амоніт
АМОНІ́Т, у, ч., хім.
Аміачно-селітряна суміш, до складу якої входять вибухові нітросполуки.
Амоніти мають достатню швидкість вибуху (з наук.-попул. літ.);
Амоніт застосовують при різних видах відкритих вибухових робіт, для військово-інженерних підривних робіт, у різноманітних типах боєприпасів (мін, бомб, снарядів) (із журн.);
Житель Луганської області зберігав удома 19 кг амоніту (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- амоніт — амоні́т 1 іменник чоловічого роду викопний молюск амоні́т 2 іменник чоловічого роду вибухова речовина Орфографічний словник української мови
- амоніт — АМОНІТ – АМОНІЙ Амоніт 1, -а, мн. -и, -ів. Викопний молюск. Амоніт 2, -у. Вибухова суміш. Амоній, -ю, ор. -єм. Сполука атомів азоту й водню, яка входить до складу багатьох солей, широко застосовуваних у техніці та сільському господарстві: вуглекислий амоній, сірчанокислий амоній. Літературне слововживання
- амоніт — -у, ч. Загальна назва суміші амонійної селітри з горючими речовинами, що вибухає від дії капсуля-детонатора. Великий тлумачний словник сучасної мови
- амоніт — АМОНІ́Т, у, ч. Аміачно-селітряна суміш, до складу якої входять вибухові нітросполуки. Амоніти мають достатню швидкість вибуху (Таємн. вапна, 1957. 30). Словник української мови в 11 томах