1. Словник української мови у 20 томах

андроцей

АНДРОЦЕ́Й, ю, ч., бот.

Сукупність тичинок у квітці.

У повній квітці, де є всі частини, дещо вище містяться тичинки, які утворюють андроцей (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. андроцей — (росл.) пиляччя Словник чужослів Павло Штепа
  2. андроцей — -я, ч. Сукупність тичинок квітки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. андроцей — андроце́й (від андро... і грец. οικια – житло, оселя) сукупність тичинок квітки. Словник іншомовних слів Мельничука