1. Словник української мови у 20 томах

аномальний

АНОМА́ЛЬНИЙ, а, е.

Який характеризується аномалією; незвичний.

Аномальний, дивний і неприродний був настрій людських умів у тім злопам'ятнім [1863] році (І. Франко);

Поява атмосферних хвилеводів у тропічних зонах пов'язана з аномальним станом атмосфери, який виникає за певних метеорологічних умов (з наук.-попул. літ.);

Щодо аномальних явищ у навколишньому середовищі, які часто вважають проявами діяльності позаземних цивілізацій, то і тут знаходяться “земні” пояснення (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аномальний — анома́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. аномальний — Незвичний, дивний, неприродний, ненормальний, сил. чудернацький; патологічний. Словник синонімів Караванського
  3. аномальний — -а, -е. Який характеризується аномалією; незвичний; такий, що не відповідає певним нормам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. аномальний — (від аномалія) неправильний, той, що не відповідає певним правилам. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. аномальний — НЕНОРМА́ЛЬНИЙ (який має відхилення від природної, звичної норми), НЕПРИРО́ДНИЙ, ПРОТИПРИРО́ДНИЙ підсил., АНОМА́ЛЬНИЙ книжн., АНОРМА́ЛЬНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  6. аномальний — Анома́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. аномальний — АНОМА́ЛЬНИЙ, а, е. Який характеризується аномалією; незвичний. Аномальний, дивний і неприродний був настрій людських умів у тім злопам’ятнім [1863] році (Фр. Словник української мови в 11 томах
  8. аномальний — рос. аномальный неправильний. той, що не відповідає певним нормам, правилам. Eкономічна енциклопедія