1. Словник української мови у 20 томах

анонімниця

АНОНІ́МНИЦЯ, і, ж., розм.

Жін. до аноні́мник.

Анонімниця навела у листі дійсні факти про неналежне ставлення до дітей у школі, але не підписалася власним ім'ям, бо боялася гніву педагогів (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. анонімниця — аноні́мниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови