1. Словник української мови у 20 томах

анонімник

АНОНІ́МНИК, а, ч., розм.

Той, хто пише анонімки.

Що їй [Інні] до горя цього брезклого випивохи, анонімника, наклепника, який .. так постарів і зів'яв (В. Дрозд).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. анонімник — аноні́мник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. анонімник — -а, ч., розм. Про того, хто пише анонімні листи, заяви і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови