1. Словник української мови у 20 томах

анчар

АНЧА́Р, а, ч.

Дерево або чагарник родини шовковицевих, поширені у тропіках Азії та Африки, що містять отруйні алкалоїди.

У відомому вірші “Анчар” О. С. Пушкін описує отруйність яванського дерева анчара (з наук.-попул. літ.);

Анчар – отруйне дерево, яке росте у вологих тропічних лісах Південної та Південно-Східної Азії (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. анчар — анча́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. анчар — -а, ч. Дерево або чагарник родини шовковицевих, що містить отруйні алкалоїди. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. анчар — анча́р (малайське) рід деревних або кущових рослин родини шовковицевих. Поширені в тропіках Азії, Африки і на о. Мадагаскар. Містять отруйні алкалоїди. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. анчар — АНЧА́Р, а, ч. Дерево або чагарник родини шовковицевих, що містить у собі отруйні алкалоїди. Анчар.. отруйне дерево, яке росте.. в вологих тропічних лісах Південної та Південно-Східної Азії (Веч. Київ, 17.III 1971, 4); У відомому вірші "Анчари" О. Словник української мови в 11 томах