апологія
АПОЛО́ГІЯ, ї, ж.
Захист, вихваляння кого-, чого-небудь.
Попервах Маріїне ставлення до Лепажа – це поклоніння кумиру, гаряча його апологія в усьому (М. Слабошпицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- апологія — аполо́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- апологія — Захист, оборона; вихваляння. Словник синонімів Караванського
- апологія — -ї, ж. Усний або писемний захист, вихваляння кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- апологія — аполо́гія (від грец. απολογία – захист, виправдання) 1. Відвертий, беззастережний захист певних положень. 2. Промова або письмовий твір на захист певної особи або теорії. Словник іншомовних слів Мельничука
- апологія — Аполо́гія, -гія, -гією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- апологія — АПОЛО́ГІЯ, ї, ж., книжн. Усний або писемний захист, вихваляння кого-, чого-небудь. Найбільш поширеним методом апології капіталістичної системи є намагання буржуазних теоретиків зобразити капіталізм в нових умовах як "новий", докорінно змінений суспільний лад (Ком. Укр., 5, 1961, 73). Словник української мови в 11 томах
- апологія — рос. апология (грец. apologia — захист, виправдання) — тенденційний, беззастережний захист певної теорії чи особи. Eкономічна енциклопедія