1. Словник української мови у 20 томах

апікальний

АПІКА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. анат. Верхівковий, спрямований угору.

У гадюк на верхній поверхні морди є одна чи дві багатокутні пластинки, це так звані апікальні лусочки (з наук. літ.).

2. лінгв. Про приголосні звуки, утворювані кінчиком язика, напр., “д”, “т”.

Якщо кінчик язика піднятий догори і зближується з верхніми зубами, то утворюються апікальні приголосні (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. апікальний — апіка́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. апікальний — Горішній, горовий Словник чужослів Павло Штепа
  3. апікальний — -а, -е. 1》 анат. Звернений угору, верхівковий. 2》 Передньоязичний. Апікальні приголосні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. апікальний — апіка́льний [від лат. apex (аріcis) – кінець] 1. анат. Звернений угору, верхівковий. 2. А-ні приголосні – передньоязичні приголосні. Словник іншомовних слів Мельничука