1. Словник української мови у 20 томах

арешт

АРЕ́ШТ, у, ч.

1. Позбавлення волі, взяття під варту кого-небудь.

Грабунки, заборони, труси і арешти Мов град на хлопську зігнуту, прибиту спину (В. Еллан-Блакитний);

Батька ми бачили вдома ніби в гостях, між одним арештом та другим (П. Козланюк).

2. юр. Судова заборона вільно розпоряджатися власним майном.

– Оформляйте справу до суду. Накладіть арешт на домашні речі (В. Кучер).

3. зах. Приміщення для осіб, позбавлених волі; в'язниця.

Три неділі вже кум у арешті сидів, А селом якийсь шум, наче рій той гудів (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. арешт — аре́шт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. арешт — -у, ч. 1》 Взяття під варту кого-небудь. 2》 юр. Судова заборона вільно розпоряджатися власним майном. Арешт майна — опис майна та оголошення заборони розпоряджатися ним. Арешт на вклад — припинення видачі грошей з рахунка вкладника. 3》 заст. Приміщення для осіб, позбавлених волі; в'язниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. арешт — 1. тимчасове позбавлення волі як запобіжний захід щодо підозрюваних у скоєнні правопорушення, аби вони не змогли ухилитися від судову, застосовується за санкцією прокурора чи суду; 2. Універсальний словник-енциклопедія
  4. арешт — В'ЯЗНИ́ЦЯ (приміщення, де тримають в'язнів), ТЮРМА́, ТЮРЯ́ГА розм., зневажл., ТЕМНИ́ЦЯ заст., поет., ОСТРО́Г заст., Я́МА заст., КРИМІНА́Л заст., ПО́РУБ заст., КУ́НА заст., ЗАТВО́Р заст., ХУРДИ́ГА заст., розм., КОЗА́ заст. розм., КАЗЕ́НКА діал. Словник синонімів української мови
  5. арешт — Аре́шт, -ту, -тові; аре́шти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. арешт — АРЕ́ШТ, у, ч. 1. Позбавлення волі, взяття під варту кого-небудь. Грабунки, заборони, труси і арешти Мов град на хлопську зігнуту, прибиту спину (Еллан, І, 1958, 198); Батька ми бачили вдома ніби в гостях, між одним арештом та другим (Козл., Сонце.. Словник української мови в 11 томах
  7. арешт — рос. арест (від латин. arrestum — судова постанова) — 1. Найсуворіший запобіжний захід, який застосовують органи попереднього розслідування щодо обвинуваченого. Eкономічна енциклопедія
  8. арешт — Аре́шт, -ту м. 1) Арестъ. В холодній під арештом сиділо іще кілька жидків злодіїв і конокрадів. Левиц. І. 320. На а́решт го засудили. Фр. Пр. 8. 2) Помѣщеніе для арестованныхъ, арестантская, тюрьма. До арешту го посадили. Фр. Пр. 8. Арешт, то дім плачу. Словник української мови Грінченка