арештант

АРЕШТА́НТ, а, ч.

Той, хто перебуває під арештом; арештований, в'язень.

Арештанти мовчки виконали його [наглядача] наказ, і похід рушив .. на вулицю (І. Франко);

Настя вперше зроду вступила до тюрми. Важкий дух, високі та чорні хати з заґратованими вікнами, арештанти в широких сіряках – усе те вразило її дуже прикро (М. Коцюбинський);

Вже давно на горі Березовій, біля кам'яного стовпа, попрощались з рідним краєм арештанти (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

арештант — арешта́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
арештант — Тюряжник, кримінальник, острожник, сов. зек, зека, с.г. кацетник, з. колодник, кайданник, сибіряка; (каторжанин) галерник. Словник синонімів Караванського
арештант — В'язень, (вона) в'язнянка Словник чужослів Павло Штепа
арештант — -а, ч. Той, хто перебуває під арештом; арештований, в'язень. Великий тлумачний словник сучасної мови
арештант — арешта́нт: ◊ наговорити три купи арештантів набрехати; наговорити дурниць (ср) Лексикон львівський: поважно і на жарт
арештант — I арештований, в'язень, заарештований, забраний (розм.), засуджений, ув'язнений II див. невільник Словник синонімів Вусика
арештант — В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А. Словник синонімів української мови
арештант — Арешта́нт, -та; -та́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
арештант — АРЕШТА́НТ, а, ч. Той, хто перебуває під арештом; арештований, в’язень. Арештанти мовчки виконали його [наглядача] наказ, і похід рушив.. на вулицю (Фр., VI, 1951, 168); Настя вперше зроду вступила до тюрми. Словник української мови в 11 томах
арештант — Арешта́нт, -та м. Арестантъ. Над бідним арештантом кождий сі збиткує. Фр. Пр. 9. Словник української мови Грінченка