аутодафе
АУТОДАФЕ́, рідше АВТОДАФЕ́, невідм., с.
У середні віки – оголошення та виконання вироку інквізиції: звичайно публічне спалення єретиків і єретичних творів на вогнищі.
Подивився Гус на пáпи Та й вийшов з палати!.. “Побороли! побороли!” — Мов обеленіли. “Автодафе! автодафе!..” — Гуртом заревіли (Т. Шевченко);
Практика аутодафе встановилася в Іспанії разом із посиленням там інквізиції в кінці XV століття, перше спалення шести людей проведено в Севільї у 1481 році (з наук.-попул. літ.);
Влаштовувалися аутодафе на головній площі міста при величезному скупченні людей, у присутності духовної та світської знаті, іноді самого короля з сім'єю (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Перше, що вона вчинила, це повиносила з хати весь непотріб і спалила на городі. Те величне аутодафе зібрало чималий гурт цікавих (В. Винниченко).
Значення в інших словниках
- аутодафе — аутода́фе іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- аутодафе — автодафе, невідм., с. У середні віки – прилюдне спалення на вогнищі людей, оголошених інквізицією єретиками, або так званих єретичних творів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- аутодафе — аутодафе́ (португ. auto da fe, букв. – акт віри) оголошення й виконання вироків інквізиції, зокрема спалення на вогнищі. Словник іншомовних слів Мельничука
- аутодафе — В давнину прилюдне визнання чи відмова від віри християнином, звинуваченим у єресі, останній акт процесу інквізиції, запроваджений в Іспанії наприкінці XV ст., що полягав у оголошенні вироку; також виконання вироку, зокрема, шляхом спалення єретика на вогнищі. Універсальний словник-енциклопедія
- аутодафе — АУТОДА́ФЕ, невідм., с. У середні віки — прилюдне спалення на вогнищі людей, оголошених інквізицією єретиками, або так званих єретичних творів. Словник української мови в 11 томах